Кроскультурна психологія дитинства

Третій модуль включає теми, які висвітлюють кроскультурні особливості ролі батьків у становленні дитини, соціальні та психологічні фактори відповідального батьківства.

Типовим завданням діяльності при вивченні третього модуля є ознайомлення студентів із поняттям батьківства як соціокультурним феноменом, акцентуація уваги на значенні потреби дорослих у дітях, материнському інстинкті, батьківському піклуванні та любові до дітей; можливостях батьківського впливу на особистість дитини.

Другий модуль охоплює навчальний матеріал, у якому висвітлюються актуальні проблеми соціалізації дитини в специфічному соціокультурному оточенні та макросоціальному аспектах. Звертається увага на еволюцію інститутів соціалізації, особливості ґендерної соціалізації хлопчиків і дівчаток, кроскультурну специфіку ініціацій і ритуалів переходу до стану дорослих.

Структура курсу “Кроскультурна психологія дитинства” передбачає три змістовні модулі.

Зміст першого модулю складає матеріал тем, які присвячені ознайомленню з поняттям дитинства як соціально-культурним і психологічним феноменом, розглядаються різні парадигми дитинства як особливої категорії, проблеми маркування соціального простору дитинства як визнаного компоненту усіх суспільних структур, підкреслюється множинність розуміння дитинства і дитячих світів у різних етнокультурах.

Типовим завданням діяльності при вивченні першого модуля є ознайомлення студентів з основними теоріями дитинства в дзеркалі суспільних і гуманітарних наук; вивчення методологічних труднощів кроскультурного підходу до психоантропології дитинства.

М.М. МАХНІЙ КРОСКУЛЬТУРНА ПСИХОЛОГІЯ ДИТИНСТВА

Cвіт дитинства є невід’ємною частиною життя кожного народу, кожний дорослий несе у собі спадщину дитинства і не може звільнитися від неї. Тому суспільство не може пізнати себе, не пізнавши закономірностей свого дитинства. Виховний вплив світу дорослих, уписуючись у певний соціальний, культурний та історичний контексти, формує свою психолого-педагогічну парадигму дитинства – сукупність характерних для суспільства на певному історичному етапі установок, цінностей, шляхів і механізмів їх реалізації в галузі психологічної підтримки, освіти і виховання дітей.

Різниця в підходах до виховання дітей закладена навіть у самій назві цього “процесу”. Аристократичні англійці кажуть “to bring up a child”, запальні італійці – “allevare un bambino”, прагматичні німці – “kinder grossziehen”, росіяни – “воспитать ребенка”, а українці кажуть “виховати дитину” (що означає оберігати малюка від усіх негараздів, “ховати” від недоброго ока).

Завдання англійських батьків – “виростити” дитину, “підняти” або навіть “підтягти” її на той рівень, коли вона самостійно зможе стати на ноги, не потребуючи сторонньої допомоги. Тому й підходи до виховання в англійців більш прагматичні. Росіянам найголовнішим у вихованні бачилося саме вигодовування дитини, її “воспитание”. Вони прагнули, перш за все, забезпечити своє маля хлібом насущним, “вскормить”. І не лише вони. У багатьох індоєвропейських мовах слова на позначення процесу виховання первісно теж мали значення “годувати, забезпечувати їжею”.

Певною мірою заповнити інформаційно-методологічні прогалини в царині знань про світ дитинства покликаний розроблений нами спеціальний навчальний курс із порівняльно-культурного вивчення соціалізації дітей.

Пропонований навчальний курс ураховує сучасні тенденції середньої та вищої освіти до полікультурності. Полікультурна (мультикультурна) освіта – це відповідна побудова навчальних програм, підручників, методів навчання, яка б забезпечувала досягнення толерантного ставлення до представників різних етносів. Теоретики називають це наданням навчальним програмам поліцентричності (на противагу європоцентричності “імперської” освіти) та валоризацією (від “valorize” – надавати чомусь вартості) різноманітності культур та ідентичностей. Сучасна полікультурна освіта повинна ґрунтуватися на проблематизації (тобто постановці під сумнів) європоцентричного знання з його колонізаторськими підвалинами, вона також повинна валоризувати різні культури різних груп, що існують у багатоетнічному суспільстві. Полікультурна освіта має за пріоритет розвиток взаєморозуміння, взаємоповаги та позитивного ставлення до культурного різноманіття в суспільстві.

Науково-пізнавальний матеріал курсу “Кроскультурна психологія дитинства” має певною мірою викликати інтерес майбутніх фахівців до культурно-психологічних особливостей світу дитинства, який уособлює певну етнічну культуру та спосіб життєдіяльності.